Визволення Лебедина

30.11.2015 21:21

До дня визволення села Лебедин від німецько-фашистських загарбників  26 січня 1944 року.     Загальношкільне свято.

Ведучий: Сьогодні ми славимо своїх односельців, учасників бойових дій, ветеранів Великої Вітчизняної війни. Славимо всіх, хто боровся за честь і незалежність нашої Вітчизни, за справедливість, за майбутнє, за саме життя.

Ведуча: І через 67 років нашим ветеранам сняться бої, гуркіт танків, пекло бомбардувань. Але очі їх знову чисті, знову вбирають всі радощі і турботи нового дня.

1 учень:

 65-ту весну ми  відзначаємо нині,

На скронях ветерана  – срібний іній сивини,

Він подвигом прославив матір Вітчизну,

Вклоніться, люди, ветеранам війни.

2 учень:

Зупинись, прислухайся на мить –

Кричать з вогню і мати, і дитина,

Хай буде мир, хай більше не горить

У пеклі війн, твоє життя, людино!

3 учень:

 

Скільки убито, скільки повішено!

Все це забути? Ганьба це і зло!

Чую, як зболена пам’ять притишено

Йде до могили й схиляє чоло.

4 учень:

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих в праведнім бою.

Застигли в тузі обеліски в гранітнім,

Пам’ятнім строю.

5 учень:

Кривавим сном одкорчилась війна,

Літа зарубцювали давні рани…

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

6 учень:

В атаки йшли не ради нагород,

Поранені страждали в медсанбатах…

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам…

7 учень:

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять –

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

 

Торкнутись силяться зеніту.

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається, всього світу,

Усього людства вартові.

Ведучий:

Понад 1500 жителів нашого села Лебедин  воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни і 498 – не повернулися додому. При визволенні села загинув 201 воїн, в центрі села височіє Обеліск Слави, присвячений героям війни і Братська могила, в якій покояться тіла загиблих за Лебедин воїнів. Двоє лебединів стали Героями Радянського Союзу: Тур’ян Пінхус Григорович (19.03.1944 р.)     та Морозов Іван Олександрович (одержав звання 21.02.1945 р.).  (хвилина мовчання)

(До слова запрошуються присутні гості, ветерани Великої Вітчизняної війни)

Ведуча:

     В роки війни наші односельці проявляли мужність, відвагу, героїзм. Наприклад, тільки в одному бою артилерійський підрозділ під командуванням полковника М.Ткаченка, який родом з Лебедина, знищив 28 фашистських танків. Наш односелець за цей бій був нагороджений  орденом Бойового Червоного Прапора.

Ведучий:

  Колишній голова Ради ветеранів Великої Вітчизняної війни с. Лебедин, Шуст Іван Степанович у бою за населений пункт Рогув у Чехословаччині, першим ввірвався в місто, вогнем кулемету і гусеницями танку знищив 9 гітлерівців і 3 ворожих кулемети. Фашисти хотіли закидати танк Шуста гранатами, але

 

 

 танкіст швидким маневром навів танк на гітлерівців і знищив  ще 8 фашистів. За цей подвиг Шуст І.Г. нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Ведуча:

За допомогу молодим патріотам у боротьбі з фашистськими окупантами медаллю «Партизанові Великої Вітчизняної війни» було нагороджено М.Г.Осовську – матір Петра Андрійовича Осовського.

 У далекому 1941 році Петро Осовський, втікши з полону від фашистів, повернувся в рідне село і створив підпільну комсомольську організацію у складі: Панас Грабовий, Олекса Рудь, Вадим Грабовий, Андрій Рудас, Григорій Пелих, Володимир Федоров, Марія Павленко, Григорій Колісник. Вони склали радіоприймач (хоча німці під страхом розстрілу заборонили користуватись) і організували прослуховування радіопередач з Москви. Правду про реальний стан на фронтах вони в листівках доносили до населення. Але підлий зрадник видав цю групу фашистам і у квітні 1942 року комсомольців було заарештовано та відправлено на допит до Шполи, а 22 квітня 1942 року група лебединських підпільників була розстріляна.  

Учень:

Наше рідне село Лебедин було визволено в ході проведення Корсунь-Шевченківської операції 26 січня 1944 року.

На першому етапі операції йшли бої за прорив лінії оборони оточення ворожого угрупування, в тому числі і бої за визволення с. Лебедин. У визволенні нашого села брали участь: воїни 8-ї Гвардійської танкової бригади на чолі з полковником В.Ф.Орловим, 155-ї танкової бригади – командир підполковник І.І.Прошин, 80-ї танкової бригади – командир полковник В.І.Євсюков, 20-й танковий корпус – командир генерал-лейтенант І.Г.Лазарєв, 5-ї Гвардійської танкової армії – генерал-полковник танкових військ П.А.Ротмістров та війська 25-ї танкової бригади, 29-го танкового корпусу, 62-ї і 69-ї Гвардійських стрілкових дивізій 4-ї Гвардійської армії, 2-ї Гвардійської кавалерійської

 

дивізії, 5-го Донського козачого кавалерійського корпусу, 5-ї інженерно-саперної і 27-ї монтажної бригад.

Учень:

Головний удар 4-ї Гвардійської  армії розвивався в глибину на 40-50 км у напрямку Лебедин-Шпола-Звенигородка. Після успішного прориву піхоти на дільниці Капітанівка-Ташківка, для запирання зовнішнього кільця оточення ворожих віськ, були направлені 5-та Гвардійська танкова армія, а за нею 5-й Гвардійський Донський козачий кавалерійський корпус (командир генерал-майор А.Г.Селіванов). %-та Гвардійська танкова армія швидким ходом пройшла бойові порядки піхотинців і 25 січня 1944 року вийшла на рубіж Лебедин-Шпола-Звенигородка фронтом на південь, відбиваючи шалені атаки ворога.

Учень:

Зранку 25 січня 1944 року 2-га Гвардійська кавалерійська дивізія та  5-й Гвардійський Донський козачий кавалерійський корпус виступили у напрямку Капітанівка-Журавка-Лебедин із завданням визволити Капітанівку, вийти на Журавку, розвинути наступ 20-го танкового корпусу та ввійти в Лебедин 26 січня 1944 року разом з частинами 4-ї Гвардійської  армії.

Учень:

28 січня 1944 року війська 4-ї Гвардійської  армії, перемагаючи вогненний опір ворога, продовжуючи наступу, просунулись правим крилом до 6-ти км, а лівим – до 20 км, заволодівши 12 населеними пунктами, в тому числі Лебедин, Шпола, Самгород.

Учень:

Перед фронтом 4-ї Гвардійської  армії відступили частини 72-ї, 57-ї, 389-ї піхотних дивізій німців з танками танкової дивізії «Вікінг». 29 січня 1944 р. о 10 годині 30 хвилин 62-га і 69-та Гвардії стрілецькі дивізії, які були розташовані на той час в с.Лебедин, відбили контратаку ворога із району

 

 південно-західної окраїни с.Матусів, силою до 100 чоловік і 18-ма танками ГД СС «Вікінг». Лебедин міцно укріпився силами бійців Червоної Армії.

Учень:

У боях за визволення нашого села загинув 201 радянський воїн. У 1985 р. в День Перемоги, в наше село приїздив його визволитель Г.П. Яценко. Він розповідав: «При визволенні села Лебедин загинуло дуже багато радянських воїнів. Але я ще ніколи не бачив такої жахливої смерті, як смерть радянського воїна Медведєва. Поблизу цього бійця розірвався снаряд, осколком йому розпороло живіт. Всі нутрощі лежали назовні. Але в грудях палахкотіло мужнє серце і Медведєв встиг переказати адресу своїх рідних, щоб розповіли про його смерть.

Учень:

Наймолодшим визволителем с. Лебедин, який загинув 28 січня 1944 р. був севастопольський комсомолець Петро Крижнюк. Перед війною йому виповнилося лише 17 років.

У день визволення у нашому селі стався ще один трагічний випадок. Жителька с. лебедин Немна Меланія Григорівна запросила переночувати до своєї хати 13 радянських бійців і юну медсестру Таню Корабельську. Вранці, коли вони прощались з гостинною господинею, на обрії з’явився німецький літак, який скинув авіабомбу. Від її розриву загинули всі бійці, а від Тані   залишилось тільки намисто та заплетена коса.

Ведучий:

Отже, в ті страхітливі дні Великої вітчизняної війни, с. лебедин було лише однією краплиною у величезній чаші людського горя і смертей.  Але прийшов час, коли сонце заглянуло своїм теплим сяйвом у кожне серце, в кожну душу радянської людини, коли не треба було боятися вибухів снарядів і посвисту куль, коли можна було вимовити таке довгоочікуване на землі слово – МИР!

Ведуча:

 

Вічно житиме в наших серцях подвиг героїв, які віддали своє життя за нашу щасливу юність, дитинство. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто відстояв мир на землі. Нам не забути жертовного подвигу наших співвітчизників, які ціною свого життя визволяли нашу Україну.

Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам!

Не забудемо всіх, хто пішов із життя від ран, хвороб, нестатків, хто загинув у нацистському полоні, хто мужньо чинив опір у тилу ворога!

Честь і слава героям!

(покладання квітів, вінків до Обеліска Слави, Братської могили)